- Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
- Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами , вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є . Підкреслюйте її сильні властивості.
- Не соромтеся виявити свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти , що любитимете її за будь - яких обставин .
- Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна , дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає. Обираючи знаряддя виховного впливу, вдавайтеся здебільшого до ласки та заохочення , а не до покарання та осуду.
Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність . Встановіть чіткі межі дозволеного і дозвольте дитині вільно діяти у цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.
- Намагайтесь впливати на дитину проханням, це найефективніший спосіб давати їй інструкції. І тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Воно має відповідати вчинку а дитина має розуміти за що її покарали.
- Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, зможете краще зрозуміти одне одного. Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй не зрозумілі явища, ситуації суть заборон обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття та переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей.
- Забути про її колишні поразки.
- Допомогти їй переконатися, що вона впорається із завданням.
- Дати можливість працювати з «нуля» , з огляду на те , що батьки вірять у неї, у спроможність досягти успіху.
- Пам'ятати про успіх і повертатись до них а не до успіху.
- Пам'ятати про успіх і повертатися до них, а не до помилок.
КОМП’ЮТЕРНІ ІГРИ
Американська медична асоціація, американська академія педіатрії, американська академія дитячої й підліткової психіатрії підписали спільну заяву про шкідливий вплив на психіку людини, а особливо дитини, жорстокості й насильства в комп'ютерних іграх.
У заяві йшлося:
$11. Більше 1000 досліджень провідних інститутів і фахівців у галузі психіатрії свідчать про причинно - наслідковий зв'язок між насильством на екрані й агресивною поведінкою певної групи дітей.
$12. Висновок співтовариства лікарів, отриманий за більше ніж за 30 років наукового пошуку, полягає в тому, що перегляд сцен насильства може спричинити розвиток агресивних почуттів, реакцій і поведінки дітей. Більше того, внаслідок тривалого спостерігання жорстоких сцен, людина стає байдужою до насильства в реальному житті.
$13. Діти, які часто зустрічаються жорстокістю в іграх, ймовірно, розглядатимуть насильство як ефект спосіб вирішення конфліктів , а агресивну поведінку вважатимуть прийнятою.
$14. Насильство в іграх введе до сприйняття світу як місця, де панує зло й жорстокість. Крім того, зростає страх стати жертвою насильства, і в результаті стверджується психологія самозахисту й недовіри до навколишнього світу.
У серпні 2005 року найбільша в світі асоціація психологів (Американська Психологічна Асоціація) - зробила остаточний висновок: відеоігри з елементами насильства згубно впливають на дітей і молодь. На думку АПА Елізабет Карл, негативну модель поведінки формує безкарність насильства в комп'ютерних іграх, це сприяє тому, що діти вчаться вирішувати життєві конфліктні ситуації за допомогою жорстокості й насильства. Психологи також зауважують, що комп'ютерні ігри з насильством і жорстокістю можуть сприяти повторенню підлітками в реальному житті поведінки ігрових персонажів, адже той, хто грає в рольову гру, асоціює себе з головним героєм.
Військовий експерт із психології вбивств Дейв Гросман зауважив: « Коли дитина, граючись убиває, вона переживає ті самі відчуття й такий вплив на психіку, як солдат в бойових умовах. Схожими роликами та рольовими комп'ютерними іграми тренують спец війська. І якщо комп'ютерні тренажери в дорослих людей можуть сформувати рефлекси, що дозволяють у певних ситуаціях блискавично й без роздумів застосовувати насилля для виконання поставлених завдань , то що буде з неповнолітніми , з їх не зрілою психікою після багатогодинних «тренувань» на домашньому ПК або комп'ютерному клубі?!
В останні роки медицини фіксує й нову проблему, так званий синдром відео ігрової епілепсії (СВЕ) симптоми якого є головні болі, тривалі спазми мускулатури обличчя, порушення зору, а також ворожо - агресивне ставлення до близьких, запальність. Психологи стверджують, що людина, яка страждає СВЕ цілком може відтворювати в реальному житті приклади поведінки , отримані у віртуальному світі. Після підтвердження дослідниками фактів причинно- наслідкового зв'язку між рядом убивств і СВЕ , у багатьох країнах було заборонено або істотно обмежено продаж комп'ютерних ігор із підвищеним змістом жорстокості й насильства.
Науково доведені приклади негативного впливу на психіку дитини, а також трагічні події змусили уряди таких високорозвинених демократичних країн, як СІЛА, Японія, Великобританія, країн Євросоюзу прийняти нормативні акти, які регламентують поширення комп'ютерних ігор шляхом експертної оцінки й присвоєння відповідного їхньому змісту вікового обмеження.
ВПЛИВ СУЧАСНОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ НА ВНУТРІШНІЙ СВІТ ДИТИНИ
Телебачення має велику привабливість для людини, формує уподобання, стиль мислення та поведінки. Це пов'язано з механізмами його впливу на людину:
1. Телебачення серед усіх інших засобів масової комунікації, що найлегше
сприймається людиною , бо, порівняно з читанням газети або ж прослуховування радіо, тут людина докладає найменше розумових зусиль. Природно, що діти швидко потрапляють під вплив такого «гарного помічника» у процесі пізнання ним світу
2. Телебачення найшвидше та найоперативніше інформує про події у світі, легко та комфортно може перенести людину в будь - який куточок світу. Чому б не подорожувати разом з таким «другом», тим більше , що навряд чи ми колись об'їздимо не те що весь світ, а хоча б маленьку його частину?
3. Телебачення імітує тривимірний простір на екрані, одночасно використовує зорові та слухові образи, створює справжнє видовище , яке приносить відчутну насолоду людині. Як не любити такого домашнього «шоумена», тим більше, що й діти не пустують , а сидять собі тихенько на дивані та пильно стежать за подіями на телеекрані
4. Не так уже й рідко телебачення стає чи не єдиним співрозмовником для самотніх, спустошених соціальними бідами людей; людина після перегляду « мильних опер» поринає у світ рожевих мрій і сподівань на краще. Чим же тоді телебачення відрізняється від справжнього « психотерапевта»? Нічим.
5. Нині телебачення стало найдоступнішим видом відпочинку для більшості населення, способом забуття. Для дітей, яких змалку дорослі намагаються залучити до світу абстрактних знань і навчання.
Отже, телебачення за своєю природою та соціальними функціями має величезні можливості впливу на внутрішні світ і поведінку людини. Це насамперед той випадок , коли перефразовуємо поета, людина з радістю обманює саму себе.
Можна було б і далі продовжувати список переваг і зручностей, які має телебачення, але все - таки щось непокоїть у цій «Іграшці «, викликає не задоволення, а іноді просто дратує. Насильство, еротика, жахи, нудні серіали занадто часто з'являються на екрані . Чому?
Телебачення має задовольняти масового глядача. Отже, воно повинно орієнтуватися на його потреби. А потреби бувають різними : земними і високими, матеріальними і духовними. Щоб вплинути на поведінку людини , необхідно задіяти такі її потреби , які б дали незаперечний ефект, тому телебачення експлуатує насамперед базові потреби людини.
Сучасна експериментальна психологія провела низку досліджень , які розкривають механізми впливу телебачення на людину, а також доводять негативний вплив телебачення на людину а особливо на дітей.
Психомоторика. Після тривалого сидіння біля телевізора у відносно нерухомому стані дитина може розвинутися стан неприродного збудження як компенсація попереднього стану гіподинамії. Вона деякий час не може зосередити свою увагу, не знає «куди себе подіти».
Сприйняття. Зображення на екрані телевізора не сприяє формуванню просторового та кольорового зору. Викликають занепокоєння також форма та стиль зображення людей і речей у імпортних мультфільмах: грубі, квадратні або інші неприродні риси обличчя людей.
Уявлення. У дошкільників активно формуються внутрішній план дій. Цьому сприяють казки й оповідання, які читає дорослий або ж сам малюк. Під час прослуховування казок дитина намагається уявити події, запам'ятати та пережити їх. Свіжість сприйняття світу, відсутність образів - шаблонів у цьому віці створюють +яскраві уявлення. Отож, коли дитина сприймає вже сконструйовану на екрані реальність споживає готові образи, її внутрішні образи пасивні та позбавлені індивідуальності.
Пам'ять. Німецькі психологи стверджують, що діти 3-5 років, які дивляться телевізор по дві години на день і довго граються в комп'ютерні ігри , мають проблеми з розвитком пам'яті людини словесну інформацію, яка подавляється до цього. А ось будь-яка наступна інформація, яка подавалася до цього, а ось будь - яка наступна інформація після показу вражаючих сцен запам'ятовується так само добре, як і самі образи.
Увага. Після перегляду телевізора діти протягом певного часу погано концентрують увагу та можуть почуватися не зовсім добре. Особливо сильно впливає на увагу телереклама. Під час її показу посилюється звук, а динаміка її подачі інша. Крім того, розробники реклами можуть використовувати спеціальні психологічні методи, які посилюють у людини тривогу, актуалізують потребу бути в безпеці, викликають емоційне напруження , відчуття власної самотності та потребу зняти це відчуття. Часто задіяні в рекламі значущі для людини афілятивні потреби - тобто потреби бути в групі людей, у тісній і дружній компанії, а також тендерні стереотипи «тільки справжні чоловіки п'ють пиво». Отже реклама володіє широким спектром методів психологічного впливу на глядачів-споживачів. Ясно річ, що людина жваво відгукується на такий спрямований вплив.
Мислення. Реклама підштовхує людину робити передчасні висновки та йти на необдумані вчинки. Діти, які регулярно споживають продукцію засобів масової інформації, мислять готовими асоціаціями ставлять поверхневі запитання та й відповіді дають поверхневі.
Як співвідносяться особливості мислення дітей та їхнє сприйняття телебачення? Діти мають небагатий досвід, їм важко порівнювати телевізійну інформацію з власними прикладами, тому надумані телеісторії сприймаються ними, як дійсність.
Мова та мовлення. Психологи встановили , що регулярний перегляд телевізора навчає дітей особливого стилю розмови , а саме :діти не використовують чітких посилань на предмет обговорювання, мало пояснюють, вірячи в те , що співрозмовнику й так усе ясно.
Емоції. Сильне занепокоєння у психологів викликає поява в дітей страхів і розладів емоційної сфери. Після перегляду телевізора. Найбільші нервові зриви трапляються з тими дітьми, які вірять у реальність насильства на екрані. Після перегляду жорстких фільмів у більшості людей з нормальною здоровою психікою настає стан так званої« сенсибілізації», тобто підвищення чутливості до несправедливості , співчуття до страждань інших. Однак якщо насильство бачити на екрані кожного дня ( тим більше, люди часто дивляться телевізор у розслабленому стані, можуть при цьому їсти і пити ) то в них розвивається ста зниження чутливості
Властивості особистості та її життєвий шлях. Часто можна почути від батьків: «Мої діти дивилися цей серіал чи цей бойовик . Мої діти читали «Гарі Потера» і нічого з ними не сталось!» Дійсно , як довести , що непомітні телевізійні впливи можуть призвести до значних , як телебачення, у формуванні її майбутньої девіантної поведінки.
На сьогоднішній день виявлені умови, за яких екранне насильство підкріплюється та копіюється в реальному житті, а саме якщо: воно у фільмі винагороджується, якщо агресивну поведінку демонструє позитивний герой, якщо фільм красиво зроблений , має художню цінність. Певна частка досліджень впливу телебачення на особистість присвячена й деяким іншим аспектам її поведінки. Показано ,що для окремих людей телебачення стає головною життєвою цінністю, заради якої вони відмовляються від спілкування з друзями та родичами, від участі в суспільному житті, прогулянок, занять спортом.
Запобігати негативному впливові телебачення потрібно в колі сім'ї. Звісно, що батьки не мають змоги весь час контролювати зміст передач, які дивляться їхні діти, тому буде ефективнішим сформувати в дитини певне ставлення до телебачення . Добре коли сім'я обговорює побачене на телеекрані, коли батьки висловлюють ставлення до того, що відбувається у фільмі. Отже, протидіяти негативному впливові телебачення можна й потрібно , і робити це необхідно різними способами й на кількох рівнях: суспільства , сім'ї, окремої людини. Якщо ми й не можемо відмовитись від цього продукту людської творчості у своєму повсякденному житті, то хоча б спробуймо не перетворювати його на головну життєву цінність.